Цього літа я наслухалася від друзів у Києві про страшні тести та співбесіди, які пережили їх сьогоднішні першачки, при чому одразу у декількох школах - на всяк випадок, а може не вийде потрапити до школи-фаворита! Мені це нагадало вступні на геофак років 20 тому...
На мою радість в Британії тести у державні школи відсутні (у приватних свої правила - про це колись окремо). Єдиний критерій відбору - це відстань від дому до школи. Тобто шанс потрапити у школу прямо корелюється із відстанню до вашого будинку чи квартири.
І ось у цьому один із головних козирів ринку нерухомості Британії! Переїзд у сусідній квартал, за умови якщо ви потрапляєте в "ареал покриття" гарної школи, може коштувати вам 100-200 тисяч фунтів стерлінгів... Саме така різниця у вартості абсолютно однакових будинків у двох сусідніх кварталах. Це в принципі можна порівняти із оплатою приватного навчання років так на 10 (всього їх 12). Тому слід порівняти і подумати...
Загалом Британія має досить соціалістичну модель публічних послуг, в тому числі початкової та середньої освіти. Вона безкоштовна і в ній універсально застосовується принцип рівності - у класах мішають "погано підготовлених" і "гарно підготовлених дітей". Щоби всі мали рівні шанси на майбутній успіх. І що виходить потім? Я поки не знаю. Розкажу через рік.
Скажу одне, у нашому класі 30 дітей і лише одна дівчинка може писати. Ці діти народилися між 1 вересня 2008 року і 31 серпня 2009 року. Я знову в шоці...
Нам повезло - ми живемо не в Лондоні, а в невеликому місті на Лондонщині, де всі початкові школи більш менш рівні і не треба ганятися по районах за кращим варіантом. Тому ми не парилися - подалися у найближчу (включали ще 2 варіанти, як вимагають правила - теж на всякий випадок). І пройшли! Тому ходимо пішки 5 хвилин. Вірніше я іду, а Данило вишиває на вєліку. І задоволений як слон:-)
No comments:
Post a Comment