Цього року донька мого товариша у Києві пішла у перший клас, а точніше у 1-є. У мене від цієї абревіатури мурашки по шкірі. Уявляю шість паралелей по 30 дітей кожна і потім помножено на 12 років. Фабрика знань - прям ленінська кузня якась.
Для мене як дитини, яка 5 щасливих шкільних років провела у класі "Г", все що поза цією літерою було фантастикою або Троєщиною (сорі! ).
У нашій британській школі нема паралелей - у кожному році лише 30 дітей. Більш того, школа початкова - тут навчаються діти з 4 до 11 років, плюс група дитсадку (з 3 років).
Приміщення невелике - 8 кімнат, у кожної свій вхід з вулиці (про черги "віддавання" та "забирання" розкажу окремо). Всі знають всіх по імені (після пару місяців знайомств). Директор школи (англійською звучить краще - head teacher) після занять у п'ятницю стоїть біля порогу школи і каже всім учням бай-бай, не забуваючи ім'я кожного... Ось така персоналізація.
Не всі школи такі як наша - це скоріше виключення. У багатьох друзів-знайомих діти пішли у школи з двома або навіть трьома паралелями. Але їх початок навчання у вересні затягнувся на 2-3 тижні - дітей приймали малими групами і поступово збільшувати кількість - щоби першачки не злякалися цього колгоспу!
Я не кажу що краще що гірше, але поки що мені подобається цей кулуарний варіант. Для дітей такого віку це краще ніж фабрика зірок: -) У середній школі тут теж починається конвеєр, але старшим дітям велика тусовка має бути в кайф!
No comments:
Post a Comment